Чи знайоме вам слово каймак? Ні? Потратьте кілька хвилин, щоб познайомитися з цією стравою і приготуйте її. Тим більше, що приготування каймаку займає зовсім мало часу. Єдине, що потрібно для цього мати, – незбиране домашнє молоко.
Дещо про географічні особливості приготування каймаку
Цей кисломолочний продукт готують в багатьох країнах світу, переважно в південних. В кожній з них каймак має свої особливості. Про азійський каймак можна прочитати в Вікіпедії.
Мені більш близький балканський варіант.
В Сербії , Македонії, Чорногорії та Боснії каймак подають на сніданок до айвару (овочева ікра), свіжого хліба, сирих овочів. Тобто, це та страва, яка на Балканах обов’язково має бути на столі, подібно, як у гуцулів бринза.
Що ж то таке каймак
Щоб довго не тягнути інтригу, скажу відразу, що це кисломолочний сир, який готується за спеціальною, доволі простою, технологією. Сировиною для його приготування є кожушок, який утворюється на кип’яченому молоці, інакше кажучи – пінка.
Ой, так і чую, – «фууу», «беее». Отож, перш, ніж фукабекати, раджу спробувати. Будете приємно здивовані, особливо, якщо вам до смаку сири з пікантним присмаком. Мені смакує. Я каймак готую регулярно.
Він на вигляд – це щось середнє між м’яким сиром і дуже густою сметаною.
Свіжий каймак має чудовий кремовий відтінок, ніжну консистенцію і пікантний молочний смак, який десь віддалено нагадує бринзу.
Як приготувати каймак: технологія
Отже для приготування каймаку нам обов’язково потрібне жирне домашнє молоко. Молоко після сепаратора, а тим більше, магазинне молоко для приготування каймака не підійде.
Молоко може бути козяче, овече, коров’яче. Звичайно, коров’яче молоко найдоступніше.
Вливаємо молоко в баняк, доводимо до кипіння. Кип’ятимо кілька хвилин і залишаємо його cтудитися.
Далі ставимо холодний баняк з молоком в холодильник і через кілька годин або на другий день акуратно ложкою, а ще краще – вилкою збираємо пінку і перекладаємо її в скляну баночку.
Якщо молоко дуже жирне, можна ще раз довести до кипіння, охолодити і зняти ще одну пінку.
Пінку в баночці ледь-ледь підсолюємо, прикриваємо її полотнинкою і ставимо а тепле місце, щоб «кожушок» прокис. Прискорити бродіння можна, додавши ложку живого йогурту або сметани.
Доби для прокисання цілком вистачає. Перемішуємо прокислі вершки і ставимо в холодильник в очікуванні наступної порції пінки.
Тепер зрозуміло чому серби наш вислів «зняти вершки» у сербів звучить – «зняти каймак».
Через день або два знімаємо пінку з наступної порції молока, перекладаємо її до попередньої порції каймака, знову трішки підсолюємо, перемішуємо, не добу,а кілька годин тримаємо в теплі, і далі – в холодильник.
Процедуру продовжуємо стільки, скільки хочемо. Я, як правило, доти, поки не наповню пів літрову баночку. Далі все перемішуємо і смакуємо.
Якщо хочемо каймак мав більш сирний вид, його можна відігріти на водяній бані. Тоді в ньому, як звичайному кисломолочний сирі, відділиться сироватка і каймак стане щільнішим. Сироватку зливаємо. Каймак стає не пастоподібний, а зернистий. Зберігаємо каймак в холодильнику.
Молоко, яке залишилося після зняття пінки, стало менш жирним. Готую з нього звиклі молочні страви, йогурт, або йогуртовий сир. Про все це розповім трохи пізніше.
Коли мені стає тоскно на душі, намазую каймак на грінку або кусничок чорного хліба… Хай весь світ зачекає, бо я насолоджуся смаком!!!