Якщо хочете урізноманітнити меню, раджу звернути увагу на італійську зупу з лососем. Це не просто смачно, це – бомбезно смачно!

 

 

 

 

 

В Італії, та і не тільки в в Італії, вважалося, що зупа  з риби,– то страва бідних. Бо варили її з риби, яку не змогли реалізувати. Кожне село на морському побережжі мало свої, особливі рецепти. Але, як правило,  в них використовувались одні і ті ж продукти, але в різних пропорціях: різноманітні овочі, часник, томати, зелень, ароматні трави.

Запропоновану вам зупу ніяк не назвеш бідняцькою, хоч складається вона з звичайних продуктів, але якраз риба робить в ній погоду.

Італійська зупа з лососем: інгредієнти

• хребет лосося з м’ясом – 800 г;
• цибуля – 2 шт;
• овочева суміш (селера, морква, зелений горошок, перець болгарський, кукурудза) – 300 г:
• часник -3-4 зубки;
• морква – 1 шт;
• картопля – 4 шт;
• корінь петрушки;
• біле сухе вино – ¼ склянки;
• олія оливкова – 4 столові ложки;
• суміш «Італійські трави»;
• зелень кропу та петрушки – кілька гілочок;
• лимон – 1-2 кружечки;
• перць мелений, чорний, червоний та паприка – до смаку;
• по кілька зерен чорного та духмяного перцю;
• лавровий листок – 1 шт;
• сіль – до смаку
• томати консервовані нарізані кубиками з м’якоттю;
• густий кетчуп – 3 столові ложки;
• вода – 2 л.

Італійська зупа з лососем: технологія приготування

Для приготування нам спотребиться окремо приготувати рибну юшку, окремо овочі. А потім з’єднати все докупи і отримати розкішну зупу.

Для приготування рибної юшки наливаємо в баняк води, вкидаємо до нього почищену морквину, порізану на грубі шматки, цибулину, корінь петрушки, «букетик» з зелені петрушки та кропу, перев’язаний ниткою, кілька зерен перцю духм’яного та чорного, лавровий листочок Ставимо на вогонь варитися.

Тим часом миємо і ділимо на шматки хребет лосося.

Як тільки морква буде майже готова, вкидаємо куски хребта в баняк. Коли юшка закипить, зменшуємо вогонь, знімаємо піну і солимо. Юшка повинна варитися недовго – коли м’ясо почне відділятися від кісток, вимикаємо. Накриваємо баняк кришкою – хай юшка настоюється.

Тепер беремося за овочі. Якщо готуємо італійський суп з лосося влітку, то зрозуміло, що використовуємо свіжі овочі. Але, якщо сезон ще не наступив, скористаємося замороженим овочевим міксом, в який входять всі зазначені інгредієнти.

Додамо ще цибулі і моркви, бо, як на мене в готовій овочевій суміші її трохи малувато.

 

Чистимо картоплю і нарізаємо її невеликими кубиками.

Подрібнюємо помиту зелень петрушки та кропу. Нарізаємо цибулю, моркву натираємо на тертці.

В пательні розігріваємо оливкову олію, кладемо до неї кілька розчавлених зубків часнику і смажимо їх до золотавого кольору. Часник викидаємо і до олії додаємо моркву, овочеву суміш і картоплю.

Помішуючи, тушкуємо практично до готовності картоплі.

Вливаємо до овочевої суміші чверть склянки білого вина і на сильному вогні, випаровуємо рідину наполовину. Все, овочі готові.

Виймаємо шматки хребта лосося з бульйону, сам бульйон проціджуємо. Овочі, які були в бульйоні, викидаємо.

Відділяємо м’ясо від кісток. Кістки також – в смітник.

Тепер починаємо все з’єднувати до купи. Баняк з юшкою ставимо на вогонь, доводимо його до кипіння, додаємо до юшки всі тушковані овочі і варимо на легкому вогні. Як тільки картопля буде повністю готова, додаємо томати шматочками у власному соці.

Тут треба зауважити – після того, як картопля обсмажилася, вона буде тримати форму і не розварюватиметься. Але, якщо недоварити, і поспішити з додаванням томатів, картопля залишиться твердою. Так діє на неї кисле середовище.

Тепер починаємо формувати смак італійської зупи з лосося – солимо, перчимо, додаємо суміш ароматних трав. Можна розчавити ще 1-2 зубочки часнику, то вже на ваш на смак. Мені захотілося, щоб помідоровий смак зупи був більш виражений і насичений, я додала ще 2 столові ложки домашнього помідорового кетчупу.

Повертаємо в зупу м’ясо, відділене від кісток, додаємо пригоршню подрібненої зелені. Перемішуємо, накриваємо кришкою і даємо зупі настоятися пів години.

А далі наливаємо в тарілки, при бажанні можна додати шматочок лимона і оливки. І все, мовчимо, бо так смачно, що тільки чути стукіт ложок об тарілку і благальне «ще!»